Традиціоналістський конструкт українського соціуму.

Abstract

Процеси трансформації сучасного українського соціуму засвідчили – модернізаційні зміни перехідного періоду не мають успіху без відповідності цінностям та моральним установкам, що складають духовну основу суспільства. В процесі поступу суспільства до нового постіндустріального ладу набуває вагомості та отримує популярність традиціоналістський інтелектуальний напрям. Фундаментальною особливістю традиціоналізму є апологетика традиційного суспільства та жорстка критика модерністських тенденцій сучасності. Він характеризується недовірою до просвітницької гносеологічної парадигми, зверненням до альтернативних шляхів пізнання.

Інформаційна доба характеризується змінами у всіх сферах соціального буття соціуму. Постають нові форми суспільства, проходить реструктуризація виробничих відносин, влади й досвіду, на яких ґрунтується культура суспільства. Постіндустріальне суспільство кардинально відрізняється від індустріального відношенням до новаційних процесів у ньому. Основою сучасного розвитку українського соціуму поступово стає формування інноваційного середовища, яке продукує різні сфери суспільства. Соціокультурні зміни зумовлюють пошук моделі суспільних структур, створення соціальних форм, що забезпечать ефективне функціонування суспільства. Сьогодення України актуалізує необхідність соціально-філософського осягнення механізмів взаємодії та розвитку усіх сфер життєдіяльності, а також суспільних процесів спрямованих на трансформацію соціуму. Спостерігається розмаїття різнопланових тенденцій, які відображають складність, амбівалентність й непередбачуваність майбутнього. Українське суспільство інтегрується у загальноцивілізаційний процес, водночас проходячи у своєму розвитку стадії становлення, самопізнання, критичної самооцінки, усвідомлюючи свою осібність та давні традиції.